"Воскресение Христово видевше, поклонимся святому Господу Иисусу, Единому Безгрешному. Кресту Твоему покланяемся, Христе, и святое Воскресение Твое поем и славим: Ты бо еси Бог наш, разве Тебе иного не знаем: Имя Твое именуем. Приидите, вси вернии, поклонимся святому Христову Воскресению: се бо прииде Крестом радость всему миру, всегда благословяще Господа, поем Воскресение Его: распятие бо претерпев, смертию смерть разруши"
Ты знаешь, что:
Капала Кровь Спасителя с Креста и прожигала землю...
До самого ада готовила схождение и Победу!
Капала Кровь Спасителя и Любовь победила тьму,
И были отпущены измученные на Свободу!
Капала Кровь Спасителя и на каждой капле вырастал Храм Любви, Веры и Спасения.
За каждого из нас капала Святая Кровь Спасителя, чтобы очистились и освятились.
И сегодня, только Тело и Кровь Спасителя - Источники Бессмертия и Вечности.
Христос Воскресе!
Капали Слезы Матушки и вырастали розы...
Капали Слезы Матушки и вырастали Храмы веры и Спасения
Капают Слезы Матушки и самый негодный, самый униженный преображаются...
Капают Слезы Матушки и спасается человечество.
Радуйся, Богородица! Всецарица и Заступница, Прибежище наше и Спасение!
Воистину Воскресе Христос! Истинный Бог наш!
Всем желающим, вышлю в pdf Книгу православной поэзии и размышлений "Бог есть Любовь". Кто желает, может купить ее на Ридеро.ру Пишите е-майл.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
