Я временем не дорожил,
Поскольку было его много.
Телегой, из последних жил,
Его тянул бык с носорогом,
И оно медленно ползло,
Ухабы преодолевая,
Тянулось будто бы назло,
И словно вожжами играя.
Потом в телегу запрягли
Коня. Рысцой не поспешая,
Так плавно годы потекли,
Заметно молодость теряя,
И к старости, когда итог
Уж замаячил на пригорке,
Конь, перешедший на галоп,
Подвергся плетью славной порке.
И жду я, вот уж, тут как тут,
На неизбежной переправе
Телегу птицы понесут
И память ей не будет править,
И время, быстрое, как мысль,
Уже за звуковым барьером,
Ракетой устремится ввысь
Преобразовываясь в веру.
И как сгоревшая ступень,
Отвалится однажды тело,
И потерявши свою тень
Во свет преобразится белый,
И жизни мутное стекло
Разбившись, превратится в вечность,
И наступившее Одно
Свою проявит бесконечность.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
